Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус суха речовина 2,25 г 1 флакон

Склад

Активні інгредієнти : Піперацилін (Піперацилін натрію), Тазобактам (Тазобактам натрію).

Допоміжні матеріали : ні.

Галена форма та кількість активного інгредієнта на одиницю

1 флакон Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус 2 г-0,25 г містить:

Praeparatio cryodesiccata: Піперацилін 2,0 г на Піперацилін натрію, Тазобактам 0,25 г на Тазобактам per vitro.

1 флакон Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус 4 г-0,5 г містить:

Praeparatio cryodesiccata: піперацилін 4,0 г на Piperacillinum-Natricum, тазобактам 0,5 г на тазобактам pro vitro.

Показання / можливі застосування

Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус показаний для лікування наступних системних та/або місцевих інфекцій, при яких виявлені або підозрюються чутливі патогени:

Дорослі люди

• респіраторні інфекції;
• Інфекції нирок та нижніх сечовивідних шляхів;
• внутрішньочеревні інфекції, включаючи гепатобіліарні інфекції;
• Інфекції шкіри та м'яких тканин;
• Інфекції у пацієнтів з ослабленим імунітетом та/або нейтропенією;
• Сепсис, зокрема сепсис.

У загрозливих ситуаціях терапія Піперацилін-Тазобактамом Фрезеніус може бути розпочата до отримання антибіотикограми.

За потреби (загроза загальної бактеріальної інфекції, тяжкі інфекції, невідомі або менш чутливі збудники, пацієнти зі слабкою імунною системою, суперінфекціями) можлива комбінована терапія з іншими бактерицидними речовинами.

При лікуванні пацієнтів з нейтропенією Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус слід комбінувати з аміноглікозидами у звичайній дозі.

Діти (від 2 до 12 років)

Піперацилін/тазобактам показаний госпіталізованим дітям для лікування внутрішньочеревних інфекцій, включаючи гепатобіліарні інфекції.

Ефективність та безпека не вивчалися у дітей віком до 2 років за цими показаннями.

Слід дотримуватися офіційних рекомендацій щодо правильного застосування антибіотиків, особливо рекомендацій щодо застосування для запобігання підвищенню стійкості до антибіотиків.

Дозування / застосування

Дорослі та підлітки від 12 років

Звичайне дозування

Звичайне дозування становить 2,25-4,5 г Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус 3 рази на добу.

Загальна добова доза залежить від тяжкості та локалізації інфекції і може змінюватись від 2,25 г до 4,5 г Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус, що вводиться 3-4 рази на день.

Добова доза, що рекомендується, зазвичай становить від 100 до 200 мг Піперациліну на кг маси тіла.

Особливі інструкції з дозування

Ниркова недостатність / пацієнти, які перебувають на гемодіалізі

Через потенційну нефротоксичність піперацилін/тазобактам слід використовувати тільки з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок або пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (див. «Попередження та запобіжні заходи» та «Побічні ефекти»).

Пацієнтам з нирковою недостатністю внутрішньовенне введення слід адаптувати до відповідного ступеня порушення функції нирок. Нижче наведені добові дози, що рекомендуються:

* Максимальна добова доза для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить 8 г піперациліну і 1 г тазобактаму. .

Примітка . Перитонеальний діаліз видаляє лише 5% піперациліну та 12% дози тазобактаму. Додаткова доза, як при гемодіалізі, не потрібна.

Печінкова недостатність

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення піперациліну та тазобактаму збільшується. Однак коригування дози для цієї групи пацієнтів не потрібне.

Діти (від 2 до 12 років)

Поки не накопичено додатковий досвід, Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус не слід застосовувати у дітей віком до 2 років і лише для лікування внутрішньочеревних інфекцій у дітей віком від 2 до 12 років.

Рекомендоване дозування

Госпіталізовані діти із внутрішньочеревними інфекціями:

Для дітей віком від 2 до 12 років з масою тіла до 40 кг та нормальною функцією нирок рекомендована доза становить 112,5 мг/кг (100 мг піперациліну, 12,5 мг тазобактаму) кожні 8 годин.

Для дітей з масою тіла понад 40 кг і нормальною функцією нирок слід дотримуватися інструкцій для дорослих, тобто. 4,5 г (4 г піперациліну, 0,5 г тазобактаму) кожні 8 годин. Тривалість лікування повинна залежати від тяжкості інфекції та клінічного та бактеріологічного прогресу пацієнта. Рекомендується лікувати від 5 до 14 днів.

Ниркова недостатність

Діти віком від 2 до 12 років

Фармакокінетика Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус не вивчалася у педіатричних пацієнтів з нирковою недостатністю. Для пацієнтів з нирковою недостатністю віком від 2 до 12 років рекомендується наступне коригування дозування

Ця зміна дозування є приблизною, кожен пацієнт повинен уважно стежити за реакцією на препарат. Дозування та інтервал між прийомами слід відповідно скоригувати.

Тип застосування / приготування готового розчину ср.Рубрика «Інша інформація, запобіжні заходи при утилізації».

Протипоказання

Відома алергія на бета-лактами (включаючи пеніциліни та цефалоспорини) або інгібітори бета-лактамаз.

Попередження та запобіжні заходи

Перед початком терапії піперациліном/тазобактамом слід провести ретельне обстеження щодо попередніх реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів та інших алергенів. у людей, у яких в анамнезі було кілька алергенів.

Піперацилін/тазобактам може викликати серйозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лікарські ефекти з еозинофілією та системними симптомами і гострий генералізований екзантематозний пустульоз (див. розділ «Побічні ефекти»). слід уважно спостерігати, а лікування піперациліном/тазобактамом слід припинити, якщо поразка прогресує.

Систематичні дослідження функцій органів, у тому числі нирковий та печінковий аналіз, слід проводити протягом більш тривалого періоду лікування.

Можуть виникнути лейкопенія та нейтропенія, особливо при тривалому лікуванні. Тому слід проводити регулярні перевірки кровотворення.

У деяких пацієнтів, які отримували β-лактамні антибіотики, спостерігалися кровотечі. Ці реакції іноді були пов'язані з аномальними значеннями тестів на коагуляцію, такими як час згортання, агрегація тромбоцитів, протромбіновий час, і з більшою ймовірністю виникають у пацієнтів з нирковою недостатністю. кровотечу слід припинити терапію антибіотиками і прийняти контрзаходи.

Як і при лікуванні іншими пеніцилінами, прийом високих доз може спричинити неврологічні ускладнення у вигляді судом. Це особливо актуально для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. також «Передозування»).

Як і у випадку з іншими антибіотиками, використання цих ліків може призвести до надмірного зростання нечутливих мікробів (включно з грибками). Під час лікування за пацієнтами слід ретельно спостерігати. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус - це сполука, що містить Na + (Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус містить 54 мг натрію на 1 г піперациліну), що може збільшити загальне споживання натрію пацієнтом. пацієнтів з низькими запасами калію і слід враховувати можливість гіпокаліємії у пацієнтів з низькими запасами калію, які отримують цитотоксичне лікування або отримують діуретики або інші препарати, що знижують рівень калію.

Як і у випадку з іншими напівсинтетичними пеніцилінами, терапія Піперациліном-Тазобактамом Фрезеніус може бути пов'язана з підвищеною частотою лихоманки та висипки у пацієнтів з муковісцидозом.

Порушення функції нирок

Через потенційну нефротоксичність піперацилін/тазобактам слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції нирок або пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (див. «Побічні ефекти»). порушення функції нирок (див. «Дозування/застосування»).

У клінічному дослідженні використання піперациліну/тазобактаму (порівняно з іншими антибіотиками) було пов'язане із затримкою поліпшення стану нирок (покращення СКФ) у тяжкохворих пацієнтів. Це вказує на ниркову токсичність піперациліну/тазобактаму.

Одночасний прийом піперациліну/тазобактаму та ванкоміцину може бути пов'язаний із збільшенням частоти виникнення гострої ниркової недостатності (див. «Взаємодія»).

Якщо діарея важка і стійка, слід розглянути викликаний антибіотиками псевдомембранозний коліт, який може бути небезпечним для життя. Симптоми псевдомембранозного коліту можуть виникати під час лікування або після лікування антибіотиками.

Взаємодія

Антикоагулянти

Якщо одночасно вводяться високі дози гепарину, пероральні антикоагулянти та інші агенти, що впливають на систему зсідання крові та/або функцію тромбоцитів, параметри зсідання слід перевіряти частіше та регулярно контролювати.

Пробенецид

Одночасне застосування пробенециду та Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус призводить до збільшення періоду напіввиведення та зниження ниркового кліренсу як піперациліну, так і тазобактаму.Макс.На концентрацію обох речовин у плазмі не впливає.

Ванкоміцин

Дослідження показали підвищену частоту гострого ураження нирок у порівнянні з лікуванням одним ванкоміцином у пацієнтів, які одночасно отримували піперацилін/тазобактам та ванкоміцин (див. «Попередження та запобіжні заходи»). Згідно з деякими з цих досліджень, взаємодія залежить від дозування ванкоміцину. дозувати та підтримувати ванкоміцин на мінімальному рівні від 15 мг/л до 20 мг/л; це відповідає збільшенню порівняно з раніше опублікованими рекомендаціями для цільового мінімального рівня 5-10 мг/л. Щоб досягти цих мінімальних рівнів, часто необхідно призначати більш високі дози ванкоміцину, ніж рекомендовані виробником. Отже, підвищений ризик нефротоксичності, спричиненої ванкоміцином, як повідомляється відповідно до цих рекомендацій

Фармакокінетичних взаємодій між Піперациліном-Тазобактамом Фрезеніусом та ванкоміцином не спостерігалося.

Аміноглікозиди

Інактивація тобраміцину та гентаміцину піперациліном була показана у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

При одночасному застосуванні Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус та тобраміцину спостерігається зниження t½, кліренсу та AUC тобраміцину.

Інформацію про використання піперациліну/тазобактаму з іншими аміноглікозидами можна знайти у розділі «Інша інформація – несумісності».

Міорелаксанти недеполяризуючого типу

Одночасний прийом Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус і Векуронія продовжує нервово-м'язову блокаду Векуронія. Через схожий механізм дії ця взаємодія застосовується до всіх міорелаксантів недеполяризуючого типу.

Метотрексат

Піперацилін може знизити виведення метотрексату; Щоб уникнути токсичної дії метотрексату, слід контролювати концентрацію метотрексату в сироватці крові.

Вагітність / період лактації

Дослідження на тваринах не показали тератогенності при внутрішньовенному введенні комбінації піперацилін/тазобактам, але показали репродуктивну токсичність у щурів при внутрішньовенному або внутрішньочеревному введенні у дозах, токсичних для матері.

Немає адекватних і добре контрольованих досліджень піперациліну/тазобактаму у комбінації або з піперациліном чи тазобактамом окремо у вагітних жінок. Піперацилін та тазобактам проникають через плаценту.

Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус не слід використовувати під час вагітності, якщо це явно не потрібно.

Низькі концентрації піперациліну виділяються з грудним молоком; концентрація тазобактаму в грудному молоці не досліджувалася. При використанні Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус годування груддю не слід проводити.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати з механізмами

Відповідних досліджень не проводилося. Однак можуть виникнути небажані ефекти (див. відповідний розділ), що порушують ці здібності.

Побічні ефекти

Небажані ефекти перераховані відповідно до класу органів з урахуванням наступних визначень: дуже часто : ≥1/10 ; часто : 1/10, ≥1/100 ; нечасто : 1/100, ≥1/1000 ; 1/10,000 ; дуже рідко : 1/10 000 ; невідомо (частота не може бути визначена за наявними даними).

Інфекції та паразитарні захворювання

Часто : вагінальна інфекція, кандидоз.

Рідко: псевдомембранозний коліт.

Також спостерігалася застуда.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Часто : тромбоцитопенія, анемія, позитивний прямий тест Кумбса, активований частковий тромбопластиновий час збільшено.

Нечасто : лейкопенія, пролонгований протромбіновий час.

Рідко : агранулоцитоз.

Невідомо : нейтропенія, панцитопенія, тромбоцитоз, подовження часу кровотечі, гемолітична анемія, еозинофілія.

Як і у випадку з іншими β-лактамними антибіотиками, оборотна лейкопенія (нейтропенія) частіше виникає у пацієнтів, які отримують тривалу терапію та при більш високих дозах або у поєднанні з ліками, що викликають ці реакції.

З боку імунної системи

Невідомо : анафілактоїдна реакція, анафілактична реакція, анафілактоїдний шок, анафілактичний шок, гіперчутливість.

Порушення обміну речовин та харчування

Часто : альбумін крові зменшився, загальний білок зменшився.

Нечасто : гіпокаліємія, зниження рівня глюкози у крові.

Психіатричні розлади

Часто : збудження, сплутаність свідомості, неспокій, депресія, галюцинації, безсоння.

Невідомо: марення.

Розлади нервової системи

Часто : запаморочення, біль голови.

Серцеве захворювання

Часто : тахікардія, брадикардія, аритмія, інфаркт міокарда.

Судинні захворювання

Часто гіпертонія.

Нечасто : артеріальна гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт, відчуття жару.

Респіраторні, торакальні та середостінні розлади

Часто кашель.

Рідко : носова кровотеча.

Невідомо : еозинофільна пневмонія.

Також спостерігалися задишка, фарингіт та бронхоспазм.

Шлунково-кишкові розлади

Дуже часто : діарея (11,3%).

Часто : біль у животі, нудота, блювання, запор, диспепсія.

Рідко : стоматит.

Захворювання печінки та жовчного міхура

Загальні : підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази в крові.

Нечасто : підвищений білірубін у крові.

Невідомо : гепатит, жовтяниця, збільшення гамма-глутамілтрансферази (GGT).

Захворювання шкіри та підшкірної клітковини

Часто : висипання, свербіж шкіри.

Нечасто : кропив'янка, багатоформна еритема, макулопапульозний висип.

Рідко : гострий токсичний епідермоліз.

Невідомо : синдром Стівенса-Джонсона, бульозний дерматит, лікарський ефект з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), гострий генералізуючий пустульозний висип (AGEP), ексфоліативний дерматит, пурпура.

Опорно-руховий апарат, сполучна тканина та кісткові захворювання

Нечасто : міалгія, артралгія.

Також спостерігалася міастенія.

Захворювання нирок та сечовивідних шляхів

Часто : затримка сечі, дизурія, олігурія, гематурія, нетримання сечі, підвищений креатинін крові, підвищений азот сечовини (АМК).

Невідомо : тубулоінтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.

Також спостерігалася протеїнурія.

Загальні розлади та стани в місці введення

Часто : біль у грудях, набряк, нездужання, пітливість, спрага, світлобоязнь, лихоманка, реакція у місці ін'єкції.

Нечасто : озноб.

Також спостерігалися біль та запалення у місці ін'єкції, якщо розчин не був приготовлений, як рекомендовано, та відчуття тепла.

Побічні ефекти після запуску

Коли Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус поєднується з аміноглікозидами, частіше виникають висип та діарея.

У пацієнтів з муковісцидозом терапія піперациліном була пов'язана з підвищеною частотою лихоманки та висипу.

Передозування

Були постмаркетингові звіти про передозування Піперацилін-Тазобактамом Фрезеніус. Про більшість спостережуваних явищ (включаючи нудоту, блювання і діарею) також повідомлялося при звичайних терапевтичних дозах.

Симптоми інтоксикації

Судоми, гіперергічні реакції, сильна діарея. У дуже високих дозах – особливо за одночасної ниркової недостатності – можуть виникнути судоми або збудження центральної нервової системи.

Терапія інтоксикації

Конкретний антидот невідомий. Отже, лікування має бути підтримуючим та симптоматичним, залежно від клінічної картини пацієнта.

В екстрених випадках показані всі необхідні інтенсивні лікувальні заходи.

Надлишковий рівень піперациліну та тазобактаму в сироватці можна знизити за допомогою діалізу.

Протисудомні препарати (такі як діазепам або барбітурати) можуть бути показані у разі рухового збудження або судомних станів.

У разі тяжких гіперергічних (анафілактичних) реакцій необхідно вжити звичайних контрзаходів.

Властивості/ефекти

Код УВС: J01CR05

Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус є комбінацією напівсинтетичного антибіотика піперациліну з інгібітором β-лактамази тазобактамом для внутрішньовенного введення.

Механізм дії

Піперацилін виявляє бактерицидну дію, пригнічуючи синтез перегородки і клітинної стінки. .In vitro піперацилін ефективний проти безлічі грампозитивних і грамнегативних аеробних і анаеробних бактерій. ністю через його низької спорідненості до PBP,

Тазобактам (сульфон триазолілметилпеніцилової кислоти) є потужним інгібітором багатьох β-лактамаз класу A (пеніциліназ, цефалоспориназ і β-лактамаз розширеного спектру). C та неактивний щодо метало-β-лактамаз класу B.

Дві властивості піперациліну/тазобактаму призводять до підвищеної ефективності проти деяких організмів, що продукують β-лактамази, які – при тестуванні як ферментні препарати – менше інгібуються тазобактамом та іншими інгібіторами:

• Тазобактам не індукує хромосомно-опосередковані β-лактамази при рівнях тазобактаму, що досягаються за рекомендованого режиму дозування.
• Піперацилін відносно нечутливий до дії деяких β-лактамаз.

Як і інші β-лактамні антибіотики, піперацилін, з тазобактамом або без нього, має залежну від часу бактерицидну дію проти чутливих організмів.

Механізм стійкості

Виділяють три основні механізми стійкості до β-лактамних антибіотиків:

• Зміни цільового PBP, що призводять до зниження спорідненості до антибіотиків
• Руйнування антибіотиків бактеріальними β-лактамазами
• низькі внутрішньоклітинні рівні антибіотиків із-за зниженого поглинання або активного відтоку антибіотиків.

У грампозитивних бактерій зміни в PBP є основним механізмом стійкості до β-лактамних антибіотиків, включаючи піперацилін/тазобакти. Цей механізм відповідає за стійкість стафілококів до метициліну і стійкість до пеніциліну Streptococcus pneumoniae і Streptococci групи viridans . із стійкістю до β -лактамним антибіотикам, яка опосередкована зміненим PBP. Як зазначалося вище, є деякі β-лактамази, які не пригнічуються тазобактамом.

Чутливість

Тестування чутливості має проводитися з використанням стандартизованих лабораторних методів, таких як ті, що визначені Європейським комітетом з тестування чутливості до протимікробних препаратів (EUCAST).

До них належать методи розведення (визначення мінімальної концентрації інгібітору, МІК) та дискові дифузійні тести. На основі цих методів EUCAST визначив критерії інтерпретації чутливості деяких видів бактерій.

EUCAST також визначив клінічні точки зупинки для піперациліну/тазобактаму проти деяких організмів. Критерії чутливості EUCAST MIC засновані на фіксованій концентрації тазобактаму 4 мг/л. іт , Що контрольні точки для Pseudomonas aeruginosa застосовуються до доз 4 г, 4 рази на день, тоді як контрольні точки для інших організмів засновані на 4 г, 3 рази на день.

Контрольні точки EUCAST для піперациліну/тазобактаму перераховані в наступній таблиці:

Критерії інтерпретації EUCAST для чутливості до піперациліну/тазобактаму

Джерела :

• Таблиця клінічних точок зупинки EUCAST v.2.0, 1 січня 2012 р.
• Піперацилін/тазобактам: обґрунтування клінічних контрольних точок EUCAST, версія 1.0, 22 листопада 2010 р.

S = чутливий. R = стійкий.

aMIC визначається з використанням фіксованої концентрації тазобактаму 4 мг/л та різних концентрацій піперациліну.

bКритерії інтерпретації EUCAST засновані на тромбоцитах, що містять 30 мкг піперациліну та 6 мкг тазобактаму.

Відповідно до EUCAST, до видів без контрольних точок піперациліну/тазобактаму застосовується наступне: Чутливість до стафілококів визначається чутливістю до цефокситину/оксациліну. ентерококів і Haemophilus influenzae, негативних по β-лактамазі, чутливість визначається чутливістю до амоксицилін клавуланату. Для Acinetobacter контрольних точок EUCAST немає. , а також S. pneumoniae, слід дотримуватись національних або міжнародних рекомендацій.

Чутливість

Поширеність набутої стійкості окремих видів може змінюватися географічно і з часом. Тому необхідна місцева інформація про ситуацію з резистентністю - особливо для лікування важких інфекцій. інфекції.

Ситуація опору в Європі

$Види з природною помірною чутливістю.

+Види, для яких в одній або кількох країнах/регіонах/регіонах ЄС спостерігається високий рівень стійкості, що перевищує 50%.

£Всі метицилінрезистентні стафілококи стійкі до піперациліну/тазобактаму.

Ситуація з опором у Швейцарії

Піперацилін/тазобактам* або пеніцилін** - чутливість окремих організмів у % на основі кількості (N) протестованих ізолятів, досліджених у Швейцарському центрі стійкості до антибіотиків (www.anresis.ch) у період з 2011 по 2013 рік:

Фармакокінетика

Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус можна вводити внутрішньовенно.

Піперацилін

Всмоктування

Після внутрішньовенного введення 2 г піперациліну, 250 мг тазобактаму (або 4 г піперациліну, 500 мг тазобактаму) макс. Були досягнуті рівні в сироватці 237 мкг та (або 364 мкг/мл піперациліну, 34,4 мкг/мл тазобактаму). Середній період напіввиведення із сироватки у здорових людей становить 0,6-1,2 години.

Розподіл

Піперацилін добре розподіляється в тканинах і рідинах організму і досягає високих концентрацій у жовчі (більше 400 мкг/мл). Як і у випадку з іншими пеніцилінами, якщо мозкові оболонки не запалені, спинномозкову рідину потрапляє лише невелика кількість.

Виведення

Як і інші пеніциліни, піперацилін виводиться в основному за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції.

Близько 70% піперациліну виводиться швидко і в незміненому вигляді із сечею та 10-20% - з жовчю.

Спільне застосування з тазобактамом не впливає на фармакокінетичну поведінку піперациліну.

Тазобактам

Всмоктування

Пікові концентрації тазобактаму у сироватці крові досягаються відразу після внутрішньовенної інфузії. Середній період напіввиведення тазобактаму із сироватки крові після внутрішньовенного введення комбінації у здорових добровольців становить 0,7-1,2 години.

Розподіл

Сироваткова продукція тазобактаму невисока (20-23%). Тазобактам добре розподіляється в тканинах та рідинах організму тварин.

Виведення

Тазобактам та його єдиний неактивний метаболіт виводяться головним чином за рахунок клубочкової фільтрації та канальцевої секреції; 80% у незміненому вигляді, решта у вигляді метаболіту.

Коли тазобактам використовується окремо, пікові концентрації в сироватці досягаються відразу після внутрішньовенної інфузії. Середній період напіввиведення тазобактаму із сироватки крові після внутрішньовенного введення у здорових добровольців становить 0,6-0,7 години. застосуванням з піперациліном, ймовірно, пов'язаний з конкуруючим взаємодією канальцевої секреції.

Кінетика спеціальних груп пацієнтів

Дисфункція нирок

Період напіввиведення піперациліну та тазобактаму збільшується у міру зменшення кліренсу креатиніну. Збільшення періоду напіввиведення у 2 або 4 рази для піперациліну або тазобактаму з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв. У порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Отже, коригування дози слід проводити для значень кліренсу нижче 40 мл/хв.

Дисфункція печінки

Виведення Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус сповільнюється у разі порушення функції печінки. Однак коригування дози не потрібне.

Доклінічні дані

Канцерогенність

Дослідження канцерогенності піперациліну, тазобактаму чи комбінації двох активних речовин не проводились.

Мутагенність

Піперацилін / тазобактам

Піперацилін/тазобактам був негативним у наступних тестах:

• Аналіз мікробної мутагенності
• Позаплановий тест на синтез ДНК (UDS-тест = позаплановий тест на синтез ДНК)
• Тест на точкову мутацію HPRT на клітинах СНТ (яєчник китайського хом'ячка)
• Аналіз клітинної трансформації на клітинах BALB/c-3T3

In vivo піперацилін, що вводиться внутрішньовенно, не викликав хромосомних аберацій у щурів.

Піперацилін

Піперацилін не викликав пошкоджень ДНК у бактерій (аналіз Rec). Піперацилін був негативним у тесті UDS і в аналізі клітинної трансформації на клітинах BALB/c-3T3. , не викликав хромосомних аберацій у мишей

Тазобактам

Тазобактам був негативним у наступних тестах:

• Аналіз мікробної мутагенності
• Позаплановий тест на синтез ДНК (UDS-тест = позаплановий тест на синтез ДНК)
• Тест на точкову мутацію HPRT на клітинах СНТ (клітини яєчника китайського хом'ячка)
• Аналіз клітинної трансформації на клітинах BALB/c-3T3

Тазобактам був позитивним у тесті на точкову мутацію на клітинах лімфоми миші.

Tazobactam був негативним у пробірці цитогенетичний тест на CHL клітинах (клітинах китайського хом'яка легень).

In vivo введення тазобактаму внутрішньовенно не викликало хромосомних аберацій у щурів.

Репродуктивна токсичність

У дослідженнях ембріонального розвитку плода не було доказів тератогенності після внутрішньовенного введення тазобактаму або комбінації піперациліну/тазобактаму; проте у щурів спостерігалося невелике зниження маси тіла плода при токсичних дозах для матері.

Внутрішньочеревне введення піперациліну/тазобактаму в дозах, токсичних для матері, було пов'язане з невеликим зменшенням розміру посліду та збільшенням частоти незначних аномалій скелета (затримка окостеніння кісток). ) з одночасною токсичністю для матері.

Порушення фертильності

Дослідження репродукції на щурах не виявили ознак порушення фертильності через тазобактам або комбінацію піперациліну/тазобактам після внутрішньочеревного введення.

Інші примітки

Несумісності

Через хімічну нестабільність Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус не слід призначати одночасно з розчинами гідрокарбонату натрію.

При використанні Піперациліну-Тазобактаму Фрезеніус у поєднанні з іншими антибіотиками (наприклад, аміноглікозидами) речовини або розчини завжди слід вводити пацієнтові окремо.

Змішування Піперациліну-Тазобактаму з аміноглікозидом in vitro може призвести до значної інактивації аміноглікозиду.

Як правило, Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус не слід змішувати з іншими ліками у шприці або інфузійному флаконі, оскільки тести на сумісність недоступні.

Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус не слід додавати у продукти крові або гідролізати білків.

Розчин Рінгера з лактатом несумісний з Піперацилін-Тазобактамом Фрезеніус.

Вплив діагностичних методів

Як і інші пеніциліни, Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус може призводити до хибнопозитивних результатів тесту на цукор у сечі, який проводиться з використанням методу відновлення міді.

Тому рекомендується використовувати тест на глюкозу, який ґрунтується на ферментативній реакції глюкозооксидази.

Повідомлялося про позитивні результати тесту Platelia Aspergillus EIA (Bio-Rad Laboratories) у пацієнтів, які отримували Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус, у яких згодом було виявлено, що інфекція Aspergillus не була виявлена. і тестом Platelia Aspergillus EIA (Bio-Rad Laboratories). З цієї причини всі позитивні результати тестів у пацієнтів, які отримували Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус, слід інтерпретувати з обережністю та підтверджувати подальшими методами діагностики.

Термін придатності

Відновлений розчин Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус не зберігається. Хімічна та фізична стабільність при використанні була продемонстрована протягом 24 годин при кімнатній температурі (15-25 °C) та протягом 48 годин у холодильнику (2-8 °C).

З мікробіологічних причин готовий до вживання препарат слід використовувати одразу після відновлення.

Невикористані розчини слід знищити після закінчення цього часу.

Особливі інструкції щодо зберігання

Зберігати при кімнатній температурі (15–25 °C) в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.

Інструкції із застосування

Приготування інфузійних розчинів:

Піперацилін-Тазобактам Фрезеніус застосовується парентерально. Його слід вводити у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії (понад 30 хвилин).

Вміст одного флакона з сухою речовиною слід розчинити у воді для ін'єкцій * або 0,9% фізіологічному розчині, як зазначено нижче. Флакон слід обертати круговими рухами до повного розчинення порошку. .

Можливе подальше розведення до більшого об'єму. Час настоювання повинен становити 20-40 хвилин. Для подальшого розведення можна використовувати наступні розчинники:

Вода для ін'єкцій *,

Розчин глюкози 5%,

Фізіологічний розчин 0,9%,

Декстран 6% у фізіологічному розчині 0,9%.

* Максимальний рекомендований об'єм води для ін'єкцій – 50 мл на дозу.

Номер дозволу

63001 (Swissmedic).

Власник торгової ліцензії

Фрезеніус Кабі (Швейцарія) AG, 6010 Крінс.