Фунгізон суха речовина для приготування розчину для інфузій флакон 50 мг

склад

Активний інгредієнт

Амфотерицин Б

Допоміжні речовини

Acidum deoxycholicum, Dinatrii phosphas dodecahydricus, Natrii di Hydrogenophosphas dihydricus, Natrii гідроксид (для коригування рН), Acidum фосфорикум (для коригування рН) pro vitro (повітря в ампулі замінюється азотом)

Ці ліки містять максимум 8,26 мг (0,36 ммоль) натрію на одиницю дозування.

Лікарська форма та кількість діючої речовини в одиниці

Порошок концентрату для приготування розчину для інфузій: Амфотерицин Б 50 мг на флакон.

Показання/застосування

Фунгізон показаний для лікування пацієнтів з інвазивними грибковими інфекціями (крім Petriellidium boydii ); Фунгізонне слід використовувати при неінвазивних інфекціях. Фунгізон застосовується спеціально при небезпечних для життя інфекціях, викликаних чутливими мікроорганізмами наступних видів: Aspergillus, Blastomyces, Candida, Coccidioides, Cryptococcus, Histoplasma , а також при збудниках мукормікозу, таких як Absidia, Mucor, Rhizopus , і позашкірних .

Можливі застосування

Інфекції, спричинені Conidiobolus, Basidiobolus

Дозування/застосування

Існує кілька парентеральних форм активного інгредієнта амфотерицину B. Перед застосуванням перевірте назву препарату та дозування.

Спосіб застосування/дозування

Фунгізон вводять внутрішньовенно повільно, з поступовим дозуванням. Оскільки переносимість сильно варіюється від пацієнта до пацієнта, дозу амфотерицину необхідно коригувати з урахуванням відповідних потреб (зокрема, локалізації та інтенсивності інфекції).

Для інфузії рекомендується концентрація 0,1 мг/мл (1 мг/10 мл) (див. “Інша інформація: Приготування розчину для інфузій”).

Кристалічний амфотерицин нерозчинний у воді; колоїдний розчин одержують додаванням дезоксихолату натрію, що забезпечує парентеральне введення.

Звичайна початкова доза

0,25 мг/кг маси тіла на день протягом 6 годин. Подальше титрування з кроком 5–10 мг/добу до рекомендованої дози 0,5–1,0 мг/кг маси тіла на добу.

При тяжких інфекціях, викликаних менш чутливими мікроорганізмами, максимальна добова доза становить до 1,0 мг/кг або 1,5 мг/кг маси тіла через день.

Будьте обережні при дозі Фунгізону: за жодних обставин не можна перевищувати максимальну добову дозу 1,5 мг/кг маси тіла. Передозування може призвести до зупинки серця або дихання, що може призвести до смерті. Перед застосуванням перевірте назву препарату та дозування амфотерицину В, особливо якщо призначена доза перевищує 1,5 мг/кг маси тіла (див. також «Попередження та запобіжні заходи» та «Передозування»).

Тривалість інфузії

Певну дозу вводять повільно у вигляді інфузії протягом приблизно 6 годин з дотриманням звичайних запобіжних заходів для внутрішньовенних інфузій.

Оскільки Фунгізон виводиться дуже повільно, зазвичай достатньо вливання через день. Таким чином, симптоми непереносимості зменшуються.

Тестова доза

Для оцінки переносимості можна вводити початкову тестову дозу (1 мг 20 мл 5% розчину глюкози) протягом інтервалу часу від 20 до 30 хвилин. Температуру, пульс, дихання та артеріальний тиск слід перевіряти кожні 30 хвилин протягом 2–4 годин.

Пацієнту з тяжкою та швидко прогресуючою інфекцією та гарною серцево-легеневою функцією, який добре переносив тест-дозу, можна вводити амфотерицин В у дозі 0,3 мг/кг внутрішньовенно протягом приблизно 6 годин. Пацієнтам з порушеннями функції серця або легень або з тяжкою реакцією на тест-дозу слід призначати зменшену другу дозу – 5 або 10 мг.

При небезпечних для життя інфекціях, особливо у пацієнтів із тяжким імунодефіцитом (наприклад, агранулоцитоз), повну дозу амфотерицину В/кг маси тіла слід вводити з першого дня терапії, якщо тест-доза добре переноситься.

Тривалість терапії

Необхідна тривалість терапії глибоких мікозів може становити 6-12 тижнів та більше.

Оскільки зазвичай у крові можуть бути досягнуті лише фунгістатичні концентрації, Фунгізон слід застосовувати протягом тижнів чи місяців.

Дозування при перериванні терапії

Якщо терапія було перервано більш ніж 7 днів, лікування слід відновити у початковій дозі, тобто. 0,25 мг/кг маси тіла; Потім дозу можна повільно збільшити до оптимальної.

Дозування при рівні креатиніну сироватки під час терапії понад 265 мкмоль/л (3 мг/100 мл)

Якщо рівень креатиніну в сироватці надмірно підвищується під дією Фунгізону, необхідно зіставити загрозу мікозу та/або погіршення функції нирок. Терапію слід припинити або знизити дозу, доки функція нирок знову не покращиться (див. також «Застереження та запобіжні заходи»).

Спеціальні рекомендації щодо дозування

Педіатричні пацієнти

Є лише обмежені дані опублікованих досліджень щодо ефективності та безпеки дезоксихолату амфотерицину В у дітей та підлітків. Дезоксихолат амфотерицину В розглядається в літературі як препарат резерву спеціально для лікування важкого інвазивного кандидозу у недоношених та новонароджених (так званий неонатальний кандидоз), включаючи інфекції, що вражають ЦНС.

Фунгізон слід застосовувати у дітей та підлітків тільки дитячими інфекціоністами і, через відсутність даних, тільки після ретельної оцінки користі та ризику (зважаючи на будь-які раніше існуючі порушення функції нирок) та під ретельним наглядом (див. «Застереження та запобіжні заходи») . »). Також слід взяти до уваги рекомендації щодо терапії. Слід розглянути можливість TDM (терапевтичного моніторингу), особливо у новонароджених та дітей раннього віку.

Літні пацієнти

Безпека та ефективність дезоксихолату амфотерицину B у пацієнтів віком від 65 років спеціально не оцінювалася. Коригування дози в залежності від віку, ймовірно, не потрібне. Однак, необхідно звернути увагу на можливе порушення функції нирок.

Порушення функції нирок

Дезоксихолат амфотерицину B спеціально не вивчався у пацієнтів із нирковою недостатністю. Тому рекомендації щодо дозування неможливі. Слід стежити, щоб швидкість інфузії була досить повільною (див. вище). При тяжких порушеннях функції нирок Фунгізон протипоказаний.

Порушення функції печінки

Дезоксихолат амфотерицину B спеціально не вивчався у пацієнтів із печінковою недостатністю. Тому рекомендації щодо дозування неможливі. Фунгізон протипоказаний при тяжкій печінковій недостатності.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату в анамнезі, за винятком випадків, коли пацієнт перебуває в небезпечному для життя стані і єдиною можливою терапією є амфотерицин В.

Тяжкі порушення функції печінки та нирок.

Попередження та запобіжні заходи

Будьте обережні при дозі Фунгізону: за жодних обставин не можна перевищувати максимальну добову дозу 1,5 мг/кг маси тіла. Передозування може призвести до зупинки серця або дихання, можливо, зі смертельними наслідками. Перед застосуванням перевірте назву препарату та дозування амфотерицину В, особливо якщо призначена доза перевищує 1,5 мг/кг маси тіла (див. також Дозування/Застосування та Передозування).

Фунгізон слід використовувати лише при підтверджених або підозрюваних серйозних, потенційно небезпечних для життя грибкових інфекціях (включаючи пацієнтів з ослабленим імунітетом та сильною підозрою на такі інфекції).

Інфузійне лікування Фунгізоном слід застосовувати тільки у госпіталізованих пацієнтів або під постійним наглядом фахівця. Температуру, пульс, дихання та артеріальний тиск слід перевіряти кожні 30 хвилин протягом 2–4 годин після інфузії. Короткий час інфузії менше однієї години (особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок) був пов'язаний із гіпотензією, гіпокаліємією, аритміями та шоком.

Використання дезоксихолату амфотерицину може призвести до дисфункції нирок і навіть гострої ниркової недостатності (див. «Побічні ефекти»). Стан зазвичай покращується, коли терапія переривається. Також може виникнути стійке ураження нирок, особливо у пацієнтів, які отримують високі кумулятивні дози (тобто більше 5 г амфотерицину) або одночасно лікуються іншими нефротоксичними речовинами (аміноглікозиди, циклоспорин, ганцикловір, фоскарнет, ванкоміцин, НПЗП та ін.).

Під час лікування Фунгізоном слід через регулярні проміжки часу перевіряти функцію нирок, функцію печінки, рівень електролітів сироватки крові (особливо магнію та калію) та показники крові, щоб за необхідності скоригувати дозу. Креатинін сироватки повинен перевищувати 265 мкмоль/л (3 мг/100 мл), азот сечовини крові (АМК) 14,3 ммоль/л. Якщо відзначаються підвищені рівні, слід скасувати Фунгізон або знизити дозу, доки не настане покращення функції нирок. У зв'язку з нефротоксичністю амфотерицину під час терапії амфотерицином по можливості не слід призначати інші нефротоксичні речовини. Якщо це неминуче, максимальну увагу слід приділяти кумулятивної токсичності. Супутня терапія діуретиками також може спричинити подальше погіршення функції нирок.

Однак введення рідини та/або фізіологічного розчину перед кожним введенням амфотерицину може знизити виникнення нефротоксичності у деяких пацієнтів; тому така річ необхідна.

Рідкісні випадки лейкоенцефалопатії спостерігалися при терапії амфотерицином В у пацієнтів, які отримали загальне опромінення тіла.

Дані щодо безпеки та ефективності дезоксихолату амфотерицину В у дітей та підлітків обмежені. Це дозволяє припустити, що профіль безпеки педіатричної популяції істотно відрізняється від профілю безпеки в дорослих. Фунгізон слід використовувати у дітей лише тоді, коли інші системні протигрибкові препарати (такі як азоли, ехінокандини або ліпосомальний амфотерицин B) не підходять.

Є дані, зокрема, щодо індикації неонатального кандидозу. У деяких публікаціях повідомляється про нижчі рівні нефротоксичності у цій віковій групі порівняно з дорослими. Тим не менш, Фунгізон слід застосовувати у всіх педіатричних пацієнтів тільки після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику та при ретельному моніторингу, зокрема функції нирок та рівня електролітів. Слід враховувати наявність TDM, особливо у новонароджених та дітей раннього віку. У разі серйозних побічних ефектів слід припинити прийом Фунгізону та вибрати альтернативний системний протигрибковий препарат.

Ці ліки містять менше 1 ммоль натрію (23 мг) на одиницю дозування, що означає, що вони практично не містять натрію.

Взаємодія

Інфузійний розчин Фунгізону не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Фармакокінетичні взаємодії

Флуцітозин

Спільне застосування збільшує токсичність флуцитозину за рахунок збільшення клітинного поглинання та/або зниження ниркової екскреції. Тому при одночасному застосуванні флуцитозину слід ретельно контролювати параметри ниркової функції.

Інфузійні розчини амфотерицину та флуцитозину слід вводити окремо .

Фармакодинамічні взаємодії

Нефротоксичні речовини , такі як цисплатин, пентамідин, аміноглікозиди, ванкоміцин, нестероїдні протизапальні засоби або циклоспорин, можуть збільшувати ймовірність пошкодження нирок, тому їх одночасне застосування слід проводити тільки з обережністю. При одночасному застосуванні Фунгізону із цими речовинами слід ретельно контролювати показники функції нирок.

Діуретики: супутня терапія може підвищити ймовірність ураження нирок та потенціювати гіпокаліємічний ефект.

Також можлива взаємодія з речовинами, дія чи токсичність яких посилюється при гіпокаліємії, наприклад, глікозидами наперстянки, міорелаксантами (курареподібними) та антиаритмічними засобами.

Фоскарнет та ганцикловір (а також тенофовір, адефовір) можуть посилювати гематологічні (лейкоцитопенія, тромбоцитопенія) та ниркові побічні ефекти.

Протипухлинні речовини (наприклад, азотистий іприт) можуть збільшити ризик пошкодження нирок, бронхоспазму та гіпотонії, тому їх слід призначати лише з особливою обережністю.

Кортикостероїди та АКТГ можуть посилювати гіпокаліємію, спричинену амфотерицином В. Одночасне застосування кортикостероїдів у низьких дозах слід проводити лише в тому випадку, якщо воно слугує для лікування побічних ефектів.

Переливання лейкоцитів

Оскільки повідомлялося про гостре пошкодження легень при одночасному переливанні лейкоцитів та введення амфотерицину В, інфузії слід проводити якнайдалі один від одного і перевіряти функцію легень.

Вагітність/годування груддю

вагітність

Дослідження репродукції на тваринах не виявили ризику для плода. Контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилось. Однак, системні мікози у вагітних успішно лікувалися за допомогою Фунгізону без будь-яких вказівок на значний ризик для ембріона або плода. Фунгізон слід використовувати під час вагітності тільки у разі явної необхідності і при цьому користь для матері перевищує можливий ризик майбутньої дитини.

годування груддю

Жінкам, що годують, рекомендується припинити грудне вигодовування, оскільки невідомо, чи виділяється амфотерицин В з грудним молоком.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Не підходить.

Небажані ефекти

Більшість пацієнтів виникають реакції непереносимості навіть у терапевтичному діапазоні доз. Переносимість можна покращити шляхом призначення ацетилсаліцилової кислоти (крім тромбоцитопенії), жарознижувальних засобів (наприклад, парацетамолу), антигістамінних або протиблювотних засобів. Петидин (25-50 мг внутрішньовенно) може зменшити тривалість та інтенсивність ознобу та лихоманки після введення амфотерицину В.

Інфузійне лікування фунгізоном через день може знизити частоту виникнення анорексії та флебіту. Введення низьких доз кортикостероїдів до або під час інфузії Фунгізону може зменшити гарячкові реакції. Однак дозування та тривалість терапії кортикостероїдами повинні бути мінімальними через можливі взаємодії (див. «Взаємодія»). Зміна місця ін'єкції, використання якнайменших постійних канюль, гепарину (1000 МО на інфузію) і чергування днів лікування можуть знизити частоту тромбофлебіту.

Екстравазація може спричинити хімічне подразнення.

При застосуванні дезоксихолату амфотерицину спостерігалися такі небажані ефекти:

Перерахована частота визначається відповідно до таких критеріїв: «дуже часто» (≥1/10), «часто» (від ≥1/100 до 1/10), «нечасто» (від ≥1/1000 до 1/100). ), "рідко" (від ≥1/10 000 до 1000), "дуже рідко" (1/10 000), "невідомо" (засновано в основному на спонтанних звітах з нагляду за ринком, точну частоту неможливо оцінити на основі наявних даних) ) Ставати).

Захворювання крові та лімфатичної системи

Часто: нормохромна, нормоцитарна анемія.

Нечасто: тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз.

Рідко: порушення згортання крові, еозинофілія, лейкоцитоз.

Захворювання імунної системи

Рідко: анафілактичні та інші алергічні реакції, алергічний пневмоніт.

Метаболічні та харчові розлади

Дуже часто: гіпокаліємія.

Часто : втрата апетиту, гіпомагніємія.

Рідко : втрата ваги, гіперкаліємія.

Захворювання нервової системи

Часто: головний біль

Нечасто (периферична) нейропатія.

Рідко : минуще запаморочення, шум у вухах, судоми, енцефалопатія.

Очні захворювання

Рідко : нечіткість зору, двоїння в очах.

Захворювання вуха та лабіринту

Рідко : втрата слуху.

Серцеве захворювання

Нечасто: аритмії, включаючи фібриляцію шлуночків.

Рідко: серцева недостатність, зупинка серця.

Судинні захворювання

Нерідко: гіпотонія.

Іноді: промити

Рідко гіпертонія, шок.

Захворювання органів дихання, грудної клітки та середостіння

Часто: задишка.

Нечасто: бронхоспазм.

Рідко: набряк легень (не пов'язаний із серцем).

Захворювання шлунково-кишкового тракту

Часто: втрата апетиту, нудота, блювання, діарея.

Нечасто епігастральні спазми.

Рідко: диспепсія, гастроентерит із кровотечею, мелена.

Невідомо: псевдомембранозний коліт.

Захворювання печінки та жовчовивідних шляхів

Найчастіше: патологічні показники печінки.

Нечасто: жовтяниця.

Рідко : гостра печінкова недостатність.

Захворювання шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: висипання.

Рідко : свербіж, лущення шкіри, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, плямисто-папульозний висип.

Захворювання опорно-рухового апарату, сполучної тканини та кісток.

Нечасто: міалгії.

Рідко: генералізовані больові стани, артралгії.

Захворювання нирок та сечовивідних шляхів

Дуже часто: підвищення значень азоту сечовини та креатиніну сироватки (див. також «Застереження та запобіжні заходи»).

Часто: порушення функції нирок, включаючи азотемію, гостру ниркову недостатність.

Рідко олігурія, анурія, гіпостенурія, нирковий канальцевий ацидоз, нефрокальциноз, нецукровий діабет нирок.

Загальні розлади та стани в місці введення.

Часто: лихоманка (іноді пов'язана з ознобом через 15-20 хвилин після початку інфузії амфотерицину B).

Нечасто: біль у місці ін'єкції з флебітом/тромбофлебітом або без нього.

Рідко: нездужання

Безпека у педіатричній популяції

За обмеженими опублікованими даними профіль безпеки дезоксихолату амфотерицину В у дітей та підлітків суттєво не відрізняється від такого у дорослих.

Повідомлення про передбачувані побічні ефекти після схвалення має велике значення. Це дозволяє здійснювати постійний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування препарату. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які передбачувані нові або серйозні побічні ефекти через онлайн-портал ЕлВіС (Електронна система пильності). Інформацію про це можна знайти на сайті www.swissmedic.ch .

Передозування

Передозування амфотерицину B може призвести до зупинки серця або дихання, що може призвести до смерті. У разі передозування слід припинити терапію та контролювати стан пацієнта (зокрема, серцево-легеневу, ниркову та печінкову функції, а також показники крові та електроліти сироватки) та, за необхідності, вжити підтримуючих заходів. Амфотерицин B не видаляється в значній кількості ні при гемодіалізі, ні при перитонеальному діалізі. Перш ніж відновити терапію, необхідно стабілізувати стан пацієнта (зокрема корекцію електролітного дисбалансу тощо).

Властивості/Ефекти

Код АТС: J02AA01

Механізм дії

Амфотерицин належить до групи полієнових антибіотиків і виділений з Streptomyces nodosus . Механізм його дії ґрунтується на реакції зі стеролами цитоплазматичної мембрани чутливих грибів, що порушує функцію мембрани та частково ушкоджує її структуру. Амфотерицин В має переважно фунгістатичну дію, але може чинити і фунгіцидну дію, залежно від чутливості гриба та досягнутих концентрацій у рідинах організму.

Ефективний спектр

Амфотерицин B активний щодо численних патогенних для людини дріжджів та цвілі, видів Candida, Cryptococcus neoformans, Histoplasma capsulatum, Coccidioides immitis, Blastomyces dermatitidis, Rhodotorula, Sporothrix schenkii, Aspergillus fumigatus. МІК більшості клінічно значимих видів грибів in vitro становить від 0,03 до 1,0 мкг/мл (тест in vitro на чутливість до антимікотиків не стандартизований, тому зумовлені значення можуть змінюватись в залежності від використовуваного методу).

При сполученні з флуцитозином спостерігається клінічно значущий синергізм (див. відповідну інформацію про продукт).

Амфотерицин B не діє проти бактерій, вірусів та рикетсій.

Ефективний спектр

Амфотерицин B активний щодо численних патогенних для людини дріжджів та цвілі, видів Candida, Cryptococcus neoformans, Histoplasma capsulatum, Coccidioides immitis, Blastomyces dermatitidis, Rhodotorula, Sporothrix schenkii, Aspergillus fumigatus. МІК більшості клінічно значимих видів грибів in vitro становить від 0,03 до 1,0 мкг/мл (тест in vitro на чутливість до антимікотиків не стандартизований, тому зумовлені значення можуть змінюватись в залежності від використовуваного методу).

При поєднанні з флуцитозином спостерігається клінічно значущий синергізм (див. відповідну інформацію продукту).

Амфотерицин B не діє проти бактерій, вірусів та рикетсій.

Детальніша інформація про фармакодинаміку речовини відсутня.

Розвиток опору

Тест на чутливість in vitro не встановлено.

Стійкість зазвичай залежить від виду і виникає час від часу і повільно у ізолятів від пацієнтів, які отримували амфотерицин B. Стійкість виявлена при лікуванні окремих штамів Candida , у ізолятів Scedosporium apiospermum , Fusarium spp ., Sporothrix schenckii та у всіх штамів Scedos .

Детальніша інформація про клінічну ефективність речовини відсутня.

Дитяче населення

Дані щодо використання дезоксихолату амфотерицину В у дітей обмежені та засновані виключно на опублікованих дослідженнях та інших літературних повідомленнях. Є дані, зокрема, щодо лікування неонатального кандидозу (включаючи випадки з ураженням ЦНС), де описана відповідь. За цим показанням зазвичай досліджували дозу 1,0 мг/кг на день, хоча початкову тестову дозу, звичайну для дорослих, іноді опускали. У цій віковій групі описано найкраще проникнення дезоксихолату амфотерицину В ЦНС порівняно з дорослими. Терапевтично ефективні концентрації досягаються також у сечовивідних шляхах.

Дані про педіатричних пацієнтів за іншими показаннями практично відсутні.

Даних про фармакодинаміку речовини немає.

Розвиток опору

Тест на чутливість in vitro не встановлено.

Стійкість зазвичай залежить від виду і виникає час від часу і повільно у ізолятів від пацієнтів, які отримували амфотерицин B. Стійкість виявлена при лікуванні окремих штамів Candida , у ізолятів Scedosporium apiospermum , Fusarium spp ., Sporothrix schenckii та у всіх штамів Scedos .

Детальніша інформація про клінічну ефективність речовини відсутня.

Дитяче населення

Дані щодо використання дезоксихолату амфотерицину В у дітей обмежені та засновані виключно на опублікованих дослідженнях та інших літературних повідомленнях. Є дані, зокрема, щодо лікування неонатального кандидозу (включаючи випадки з ураженням ЦНС), де описана відповідь. За цим показанням зазвичай досліджували дозу 1,0 мг/кг на день, хоча початкову тестову дозу, звичайну для дорослих, іноді опускали. У цій віковій групі описано найкраще проникнення дезоксихолату амфотерицину В ЦНС порівняно з дорослими. Терапевтично ефективні концентрації досягаються також у сечовивідних шляхах.

Дані про педіатричних пацієнтів за іншими показаннями практично відсутні.

Фармакокінетика

поглинання

Немає даних.

розподіл

При інфузії амфотерицину в дозі 0,4-0,6 мг/кг маси тіла на добу досягаються рівні в плазмі 0,5-2 мкг/мл. Після швидкого початкового зниження рівні плазми досягають плато 0,5 мкг/мл.

Циркулюючий амфотерицин B 90% зв'язується з білками плазми. Об'єм розподілу амфотерицину становить 4 л/кг.

Детальна інформація про розподіл у тканинах недоступна, але це, очевидно, багатокамерний розподіл. Високі концентрації виявлялися переважно у печінці. Близько 2/3 відповідної концентрації у плазмі визначалося у тканинній рідині запаленої плеври, очеревини, синовіальної оболонки та водянистої вологи; Лише дуже низькі концентрації визначалися в спинномозковій рідині (рідко більше 2,5% концентрації в плазмі у дорослих), у склоподібному тілі ока та навколоплідних водах.

обмін речовин

Детальна інформація про метаболізм речовини відсутня.

виведення

Деокхолат амфотерицину B демонструє двофазний виведення з кінцевим періодом напіввиведення близько 15 днів. Амфотерицин B виводиться нирками дуже повільно, близько 2-5% прийнятої дози у біологічно активній формі. Після припинення терапії Амфотерицин В ще можна виявити в сечі протягом 3-4 тижнів. Близько 40% введеної дози виявляється у сечі протягом 7 днів.

Кінетика спеціальних груп пацієнтів

Діти та молоді люди

У літературі є лише обмежені дані про фармакокінетику дезоксихолату амфотерицину В у дітей та підлітків. Ці дані дозволяють припустити, що кліренс амфотерицину B знижується з віком. Однак фармакокінетичні параметри демонструють дуже високу індивідуальну варіабельність у дітей та підлітків (особливо у новонароджених).

У літературі описано найкраще проникнення в спинномозкову рідину у новонароджених та дітей раннього віку порівняно з дорослими (близько 40%).

Літні пацієнти

Фармакокінетика дезоксихолату амфотерицину B у пацієнтів віком від 65 років спеціально не вивчалася.

Порушення функції нирок

На рівень дезоксихолату амфотерицину B у сироватці крові не впливає порушення функції нирок (див. також «Застереження та запобіжні заходи»). Однак у пацієнтів з уремією відсоток незв'язаного амфотерицину вище, ніж у інших пацієнтів. Дезоксихолат амфотерицину B важко піддається діалізу через його високе зв'язування з білками.

Порушення функції печінки

На рівень сироватки впливає порушення функції печінки.

Доклінічні дані

Довгострокових досліджень канцерогенності, мутагенності чи фертильності не проводилося.

додаткова інформація

Несумісності

Розчинники, що містять електроліти, такі як сольові розчини, інші ліки та протимікробні речовини, такі як бензиловий спирт, можуть викликати осадження амфотерицину B. Якщо в інфузійному розчині стає помітним помутніння, його слід викинути.

pH 4,2 для розчинів глюкози, які використовуються для розведення, може призвести до коагуляції колоїдних частинок амфотерицину B.

Вплив методів діагностики

Лабораторні значення азоту сечовини крові (АМК) можуть зміщуватися у бік збільшення на фоні терапії амфотерицином В. Після припинення прийому ліків значення азоту сечовини крові може виявитися надто низьким.

Ліки можна використовувати лише до дати, зазначеної на упаковці EXP.

Довговічність після відкриття

Готовий до вживання інфузійний розчин слід використовувати негайно.

Розкладання розчинів, які використовувалися або зберігалися неправильно, зовні неможливо побачити. Невикористані розчини необхідно утилізувати.

Зберігати ампули в холодильнику (2–8 °С) у захищеному від світла місці.

Вихідний розчин: захищений від світла, стабільний протягом 24 годин при кімнатній температурі (15-25 ° С); Можна зберігати у холодильнику (2–8 °C) протягом 1 тижня.

Зберігайте у недоступному для дітей місці.

Інструкція щодо звернення

Приготування інфузійного розчину

1. Приготування вихідного розчину:

За допомогою стерильної голки та шприца спочатку готують вихідний розчин, додаючи 10 мл Aqua ad iniectabilia до 50 мг амфотерицину В. Енергійно струшуйте протягом декількох хвилин, доки розчин не стане прозорим.

Цей вихідний розчин можна зберігати при кімнатній температурі (при 15–25 °C, у захищеному від світла місці) протягом 1 дня або в холодильнику (2–8 °C) протягом 1 тижня.

2. Приготування інфузійного розчину:

З цього вихідного розчину (5 мг амфотерицину на мл) видаляють кількість, відповідне добової дозі амфотерицину В. Потім, додаючи 5% розчин глюкози, рН якого повинен бути вище 4,2, готують інфузійний розчин в концентрації 0,1 мг амфотерицину на мл, т. е. на 1 мл маточного розчину потрібно 50 мл розчину глюкози. Інфузійний розчин слід використовувати негайно, його не слід захищати від світла під час введення. Інфузійний розчин не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

pH комерційно доступних розчинів глюкози зазвичай перевищує 4,2. Якщо це не зазначено у характеристиках, значення pH слід визначити перед використанням. Було доведено, що корисно регулювати pH інфузійного розчину за допомогою 1-2 мл буферного розчину, описаного нижче:

Склад фосфатного буфера:

NaH2PO4(безводний) 0,96 г

Na2HPO4(безводний) 1,59 г

Aqua ad iniectabilia qs 100,00 мл

Буферний розчин перед додаванням до глюкози стерилізують або мембранною фільтрацією або автоклавуванням протягом 30 хв при 121°С (попередньо фільтруючи без волокон).

Увага: при приготуванні буферного розчину та інфузійного розчину необхідно дотримуватись суворих асептичних умов, оскільки консерванти не додаються. Кожне додавання до ампули необхідно проводити стерильною голкою.

Використання сольових розчинів, консервантів або розчинників, відмінних від вищезазначених, може призвести до осадження амфотерицину B. Такі розчини не можна використовувати для внутрішньовенних інфузій.

Для інфузійного розчину амфотерицину B можна використовувати вбудований мембранний фільтр; Однак середній діаметр пір не повинен бути менше 1 мкм, щоб забезпечити фільтрацію колоїдної дисперсії.

Номер схвалення

31 096 (Свісмедік)

Власник дозволу

CPS Cito Pharma Services GmbH, 8610 Устер.