Ванкоміцин Феймед містить діючу речовину ванкоміцин, антибіотик з групи глікопептидних антибіотиків, ефективний проти різних бактерій.
Ванкоміцин в капсулах застосовують за призначенням лікаря при запаленні слизової оболонки кишечника, спричиненому деякими чутливими до ванкоміцину збудниками (Clostridium difficile).
Для інших інфекцій ванкоміцин, який приймається перорально (у формі капсули), не є ефективним.
Лікар призначив вам цей препарат для лікування вашого поточного стану.
Антибіотик Ванкоміцину Феймед ефективний не проти всіх мікробів, що викликають інфекційні захворювання. Антибіотики лікують бактеріальні інфекції і не ефективні проти вірусних інфекцій. Використання неправильно підібраного або неправильно дозованого антибіотика може мати серйозні наслідки.
Незважаючи на антибіотики, деякі бактерії можуть виживати або розмножуватися. Це явище називається резистентністю: деякі антибіотики втрачають свою ефективність.
Неправильне застосування антибіотиків призводить до резистентності. Щоб не сприяти цьому, слід дотримуватися призначені дозування, режим прийому і тривалість лікування. Щоб зберегти ефективність цього препарату, ви повинні використовувати ліки лише за призначенням та дотримуватись інструкцій щодо дозування. Ніколи не використовуйте його самостійно для лікування інших захворювань, навіть якщо ви хочете лікувати подібні симптоми, або для інших людей.
Ванкоміцин не слід застосовувати пацієнтам із відомою гіперчутливістю (алергією) до цього антибіотика. Гіперчутливість проявляється, наприклад, астмою, задишкою, проблемами кровообігу, набряком шкіри (наприклад, кропив’янка) і слизових оболонок або шкірними висипаннями.
Повідомте свого лікаря, якщо у вас вже є порушення слуху чи функції нирок, або якщо ви страждаєте на міастенію або хворобу Паркінсона.
Ваш лікар вирішить, чи застосовувати ванкоміцин.
Також повідомте свого лікаря, якщо ви приймаєте інші ліки (такі як антибіотики з наступними діючими речовинами: стрептоміцин, неоміцин, канаміцин, гентаміцин, цефалоридин, паромоміцин, віоміцин, поліміксин В, колістин, тобраміцин, сизоміцин, амікацин або ліки для зниження ризику вироблення шлункової кислоти).
Під час лікування ванкоміцином не можна приймати ліки, що пригнічують кишкову перистальтику (рух кишечника).
Повідомте свого лікаря, якщо ви страждаєте на запальне захворювання кишечника. Ризик побічних ефектів може бути підвищений у цьому випадку, особливо якщо у вас також є захворювання нирок. Під час лікування ванкоміцином безпека оральних контрацептивів («таблетки») більше не може бути гарантована. Тому ваш лікар або фармацевт може порекомендувати додаткові заходи контрацепції.
Цей препарат може погіршити здатність реагувати, керувати автомобілем і працювати з інструментами чи механізмами!
Капсули ванкоміцину слід ковтати цілими, їх не можна відкривати, тому вони не підходять для лікування пацієнтів із порушеннями ковтання. У цих випадках лікар може призначити лікарську форму, яка більше підходить для цих пацієнтів.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на капсулу, тобто. він майже «без натрію».
Повідомте лікаря або фармацевта, якщо ви страждаєте на інші захворювання, маєте алергію або приймаєте інші ліки (в тому числі ті, які придбали самостійно!) або використовуєте зовнішньо!
Чи застосовувати його під час вагітності або годування груддю, вирішує лікар.
Якщо інше не призначено лікарем, застосовуються наступні інструкції щодо дозування.
Для лікування індукованого антибіотиками псевдомембранозного ентероколіту, спричиненого Clostridium difficile: 125 мг ванкоміцину 4 рази на добу. У деяких випадках може знадобитися збільшення дози до 500 мг ванкоміцину 4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 2 г. У пацієнтів із рецидивуючим запаленням слизової оболонки лікар може розглянути інший режим дозування.
40 мг ванкоміцину на кг маси тіла/добу в 3-4 прийоми протягом 7-10 днів, але не більше 2 г на добу.
Капсули не можна відкривати, їх слід ковтати цілими, запиваючи достатньою кількістю рідини. Якщо вміст капсул занадто великий для одноразової дози або якщо капсули неможливо проковтнути, лікар може призначити лікарську форму, яка більше підходить для цих випадків.
Лікар або фармацевт повідомить вам, скільки капсул відповідає призначеній вам дозі.
Зазвичай тривалість лікування становить 10 днів, але може змінюватися залежно від індивідуальної реакції.
Навіть якщо симптоми захворювання покращуються або симптоми відсутні, лікування ванкоміцином ні в якому разі не можна змінювати або припиняти без поради лікаря, щоб уникнути подальшого погіршення або рецидиву захворювання.
Не змінюйте призначене дозування самостійно. Якщо ви вважаєте, що препарат занадто слабкий або занадто сильний, зверніться до свого лікаря або фармацевта.
Ванкоміцин може викликати алергічні реакції. Однак серйозні реакції гіперчутливості (анафілактичний шок) виникають рідко. Якщо раптово виникли хрипи або хрипи, задишка, почервоніння верхньої частини тіла, висип або свербіж, необхідно негайно повідомити про це лікаря.
Всмоктування ванкоміцину зі шлунково-кишкового тракту зазвичай незначне. Однак у разі запального захворювання кишечника, особливо за наявної хвороби нирок, ванкоміцин може всмоктуватися зі шлунково-кишкового тракту, і можуть виникати побічні ефекти, подібні до тих, що виникають після інфузії ванкоміцину. З цієї причини нижче наведено побічні ефекти та їх частоту після введення ванкоміцину у вигляді інфузії.
Часто: падіння артеріального тиску, задишка, свистяче дихання, висипання та запалення куточків рота, свербіж, сверблячі висипання, кропив’янка, почервоніння шкіри (верхньої частини тіла та обличчя) та флебіт. Поширені проблеми з нирками в основному можна виявити за допомогою аналізів крові.
Нечасто: тимчасова або наявна втрата слуху.
Рідко: зниження кількості лейкоцитів, еритроцитів (білих і еритроцитів) і тромбоцитів (тромбоцитів) або збільшення кількості певних лейкоцитів, а також втрата рівноваги, дзвін у вухах, запаморочення, запалення кровоносних судин, нудота, запалення нирок. і збій, біль у м'язах грудей і спини, лихоманка і озноб.
Дуже рідко: раптова поява серйозної шкірної алергічної реакції з лущенням, лущенням або утворенням пухирів на шкірі (ці симптоми можуть супроводжуватися високою температурою та болем у суглобах), зупинка серця, запалення кишечника, що супроводжується болем у животі та кривавою діареєю.
У поодиноких випадках: нудота (блювання), діарея, сплутаність свідомості, сонливість, втрата енергії, набряк, затримка рідини, зменшення сечовиділення та висипання з набряком або болем за вухами, в області шиї, в паху, під підборіддям і в пахви (збільшення лімфатичних вузлів), аномальні результати аналізів крові та функції печінки, шкірний висип з пухирями та лихоманка.
Будь ласка, негайно повідомте лікаря про перші ознаки побічних ефектів.
Якщо ви вагітні, ви також повинні повідомити про це свого лікаря.
Необхідно суворо дотримуватись регулярних перевірок, призначених лікарем (слух, функція нирок, аналіз крові).
Якщо ви помітили будь-які побічні ефекти, зверніться до свого лікаря або фармацевта. Це стосується, зокрема, побічних ефектів, які не зазначені в цій інструкції.
Зберігати при температурі не вище 25°C. Зберігати в недоступному для дітей.
Ліки можна використовувати лише до дати, зазначеної на упаковці «EXP».
Після завершення лікування віднесіть ліки та вміст, що залишився, до пункту доставки (до лікаря або фармацевта) для належної утилізації.
Ваш лікар або фармацевт може надати вам додаткову інформацію. Ці люди мають детальну інформацію для спеціалістів.
1 капсула містить 125 мг або 250 мг ванкоміцину (у вигляді ванкоміцину гідрохлориду) як діючу речовину.
Вміст капсули: Макрогол 6000;
оболонка капсули 125 мг: желатин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172), титану діоксид (Е 171), вода очищена;
Оболонка капсули 250 мг: желатин, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид чорний (Е172), титану діоксид (Е171), вода очищена, натрію лаурилсульфат (еквівалентно 0,0061 мг натрію на капсулу). ).
67837 (Swissmedic).
В аптеках за рецептом лікаря, що дає право на одноразову покупку.
Ванкоміцин Феймед капсули 125 мг або 250 мг: упаковки по 20 капсул.
Fairmed Healthcare AG, 6300 Zug.
Ця інструкція востаннє була перевірена Агентством з лікарських засобів (Swissmedic) у листопаді 2017 року.
Vancomycin Fairmed enthält den Wirkstoff Vancomycin, ein Antibiotikum aus der Wirkstoffgruppe der Glykopeptid-Antibiotika, welches gegen verschiedene Bakterien wirkt.
Vancomycin Kapseln werden auf Verschreibung des Arztes bei Schleimhautentzündungen des Darmes, die durch bestimmte, Vancomycin-empfindliche Erreger (Clostridium difficile), hervorgerufen werden, verwendet.
Bei anderen Infektionen ist Vancomycin auf oralem Wege (als Kapsel genommen) nicht wirksam.
Dieses Arzneimittel wurde Ihnen von Ihrem Arzt oder Ihrer Ärztin zur Behandlung Ihrer gegenwärtigen Erkrankung verschrieben.
Das Antibiotikum in Vancomycin Fairmed ist nicht gegen alle Keime, die Infektionskrankheiten verursachen, wirksam. Antibiotika heilen bakterielle Infektionen und sind nicht wirksam gegen virale Infektionen. Die Anwendung eines falsch gewählten oder nicht richtig dosierten Antibiotikums kann schwere Konsequenzen haben.
Trotz Antibiotika können gewisse Bakterien überleben oder sich vermehren. Dieses Phänomen nennt man Resistenz: Manche Antibiotika verlieren ihre Wirksamkeit.
Die falsche Anwendung von Antibiotika führt zu Resistenzen. Um nicht dazu beizutragen sollten Sie die verschriebene Dosierung, das Dosierungsschema und die Behandlungsdauer einhalten. Um die Wirksamkeit dieses Medikamentes beizubehalten sollten Sie Ihre Medikation nur wenn verschrieben anwenden und die Dosierungsanweisungen befolgen. Wenden Sie es nie von sich aus für die Behandlung anderer Erkrankungen, auch wenn Sie ähnliche Symptome behandeln möchten, oder anderer Personen an.
Vancomycin darf bei Patientinnen und Patienten mit bekannter Überempfindlichkeit (Allergie) gegenüber diesem Antibiotikum nicht angewendet werden. Eine Überempfindlichkeit äussert sich z.B. durch Asthma, Atemnot, Kreislaufbeschwerden, Schwellungen der Haut (z.B. Nesselfieber) und der Schleimhäute oder Hautausschläge.
Teilen Sie Ihrem Arzt oder Ihrer Ärztin mit, wenn Sie bereits unter eingeschränkter Hör- oder Nierenfunktion oder wenn Sie an Myasthenia gravis oder Parkinson leiden.
Ihr Arzt oder Ihre Ärztin wird über die Anwendung von Vancomycin entscheiden.
Teilen Sie Ihrem Arzt oder Ihrer Ärztin auch mit, wenn Sie andere Arzneimittel (wie z.B. Antibiotika mit folgenden Wirkstoffen: Streptomycin, Neomycin, Kanamycin, Gentamycin, Cephaloridin, Paromomycin, Viomycin, Polymyxin B, Colistin, Tobramycin, Sisomicin, Amikacin oder Arzneimittel zur Verminderung der Magensäureproduktion) anwenden.
Während der Behandlung mit Vancomycin dürfen keine Arzneimittel, welche die Darmperistaltik (Darmbewegung) hemmen, eingenommen werden.
Informieren Sie Ihren Arzt oder Ihre Ärztin, wenn Sie an einer entzündlichen Darmerkrankung leiden. Das Risiko von Nebenwirkungen kann in diesem Fall erhöht sein, vor allem, wenn Sie gleichzeitig an einer Nierenerkrankung leiden. Während der Behandlung mit Vancomycin kann die Sicherheit der oralen Verhütungsmittel («Pille») nicht mehr gewährleistet werden. Deshalb kann Ihr Arzt oder Ihr Apotheker weitere Massnahmen zur Empfängnisverhütung empfehlen.
Dieses Arzneimittel kann die Reaktionsfähigkeit, die Fahrtüchtigkeit und die Fähigkeit, Werkzeuge oder Maschinen zu bedienen, beeinträchtigen!
Vancomycin Kapseln müssen ganz geschluckt werden, dürfen nicht geöffnet werden und sind deshalb nicht geeignet für die Behandlung von Patienten/Patientinnen mit Schluckbeschwerden. Der Arzt oder die Ärztin kann in diesen Fällen eine für diese Patienten geeignetere Darreichungsform verschreiben.
Dieses Arzneimittel enthält weniger als 1 mmol Natrium (23 mg) pro Kapsel, d.h. es ist nahezu «natriumfrei».
Informieren Sie Ihren Arzt, Apotheker bzw. Ihre Ärztin, Apothekerin, wenn Sie an anderen Krankheiten leiden, Allergien haben oder andere Arzneimittel (auch selbstgekaufte!) einnehmen oder äusserlich anwenden!
Über die Anwendung während der Schwangerschaft und Stillzeit entscheidet der Arzt.
Wenn vom Arzt bzw. der Ärztin nicht anders verordnet ist, gelten folgende Dosierungsanweisungen.
Zur Behandlung von antibiotikabedingter pseudomembranöser Enterocolitis durch Clostridium difficile: 125 mg Vancomycin 4 Mal täglich. In manchen Fällen kann eine Erhöhung der Dosis auf 500 mg Vancomycin 4 Mal täglich nötig sein. Die tägliche Maximaldosis beträgt 2 g. Bei Patienten mit einer immer wiederkehrenden Schleimhautentzündung kann der Arzt/die Ärztin ein anderes Dosierungsschema in Erwägung ziehen.
40 mg Vancomycin pro kg Körpergewicht/Tag in 3-4 Teilgaben, 7-10 Tage lang, jedoch nicht mehr als 2 g pro Tag.
Die Kapseln dürfen nicht geöffnet werden und sind mit ausreichend Flüssigkeit ganz zu schlucken. Ist der Inhalt der Kapseln für eine Einzeldosis zu hoch, oder können die Kapseln nicht geschluckt werden, kann Ihnen der Arzt/ die Ärztin eine für diese Fälle geeignetere Darreichungsform verschreiben.
Der Arzt oder Apotheker bzw. die Ärztin oder Apothekerin werden Sie darüber informieren, wie viele Kapseln der Ihnen verschriebenen Dosierung entsprechen.
Die übliche Behandlungsdauer beträgt 10 Tage, kann jedoch je nach individuellem Ansprechen variieren.
Auch wenn eine Besserung der Krankheitssymptome oder Beschwerdefreiheit eintritt, darf die Behandlung mit Vancomycin keinesfalls ohne ärztliche Anweisung geändert oder abgebrochen werden, um eine erneute Verschlechterung bzw. ein Wiederauftreten der Krankheit zu vermeiden.
Ändern Sie nicht von sich aus die verschriebene Dosierung. Wenn Sie glauben, das Arzneimittel wirke zu schwach oder zu stark, so sprechen Sie mit Ihrem Arzt oder Apotheker bzw. mit Ihrer Ärztin oder Apothekerin.
Vancomycin kann zu allergischen Reaktionen führen. Schwerwiegende Überempfindlichkeitsreaktionen (anaphylaktischer Schock) sind jedoch selten. Bei plötzlich auftretenden keuchenden oder pfeifenden Atemgeräuschen, Atemnot, Rötungen des Oberkörpers, Ausschlag oder Juckreiz sollten Sie Ihren Arzt oder Ihre Ärztin unverzüglich informieren.
Die Aufnahme von Vancomycin aus dem Magen-Darmtrakt ist in der Regel vernachlässigbar. Bei einer entzündlichen Darmerkrankung, insbesondere bei einer bestehenden Nierenerkrankung kann jedoch Vancomycin aus dem Magen-Darmtrakt aufgenommen werden und es können ähnliche Nebenwirkungen wie nach der Gabe einer Vancomycin-Infusion auftreten. Aus diesem Grund sind im Folgenden die Nebenwirkungen und deren Häufigkeiten nach einer Gabe von Vancomycin als Infusion aufgelistet.
Häufig: Blutdruckabfall, Atemnot, Atemgeräusche, Hautausschlag und Entzündung des Mundwinkels, Juckreiz, juckende Hausausschläge, Nesselausschlag, Hautrötungen (Oberkörper und Gesicht) und Venenentzündung. Häufig auftretende Nierenprobleme können vorwiegend mittels Blutkontrollen entdeckt werden.
Gelegentlich: vorübergehender oder bestehender Hörverlust.
Selten: verminderte Zahl von Leukozyten, Erythrozyten (weisse und rote Blutkörperchen) und Thrombozyten (Blutplättchen) oder erhöhte Zahl bestimmter Leukozyten sowie Gleichgewichtsverlust, Ohrengeräusche, Schwindel, Entzündung der Blutgefässe, Übelkeit, Nierenentzündung und -Versagen, Schmerzen in Brust- und Rückenmuskeln, Fieber und Schüttelfrost.
Sehr selten: Plötzliches Auftreten einer schwerwiegenden allergischen Hautreaktion mit Abschuppung, Ablösung oder Blasenbildung der Haut (Diese Symptome können mit hohem Fieber und Gelenkschmerzen einhergehen), Herzstillstand, Darmentzündungen einhergehend mit Unterleibschmerzen und blutigen Durchfällen.
In Einzelfällen: Übelkeit (Erbrechen), Durchfall, Verwirrung, Benommenheit, Energielosigkeit, Schwellung, Flüssigkeitseinlagerungen, verminderte Harnbildung und Ausschlag mit Schwellung oder Schmerzen hinter den Ohren, im Nacken, in der Leiste, unter dem Kinn und in der Achselhöhle (geschwollene Lymphknoten), auffallende Resultate von Blut- und Leberfunktionstests, Hautausschlag mit Blasenbildung und Fieber.
Bitte melden Sie die ersten Anzeichen von Nebenwirkungen unverzüglich Ihrem Arzt bzw. Ihrer Ärztin.
Eine Schwangerschaft ist dem Arzt bzw. der Ärztin ebenfalls zu melden.
Vom Arzt verlangte, regelmässige Kontrollen (Gehör-, Nierenfunktion, Blutbild) sind genau einzuhalten.
Wenn Sie Nebenwirkungen bemerken, wenden Sie sich an Ihren Arzt, Apotheker bzw. Ihre Ärztin, Apothekerin. Dies gilt insbesondere auch für Nebenwirkungen, die nicht in dieser Packungsbeilage angegeben sind.
Nicht über 25°C lagern. Ausser Reichweite von Kindern aufbewahren.
Das Arzneimittel darf nur bis zu dem auf dem Behälter mit «EXP» bezeichneten Datum verwendet werden.
Nach Beendigung der Behandlung das Arzneimittel und den restlichen Inhalt an die Abgabestelle (Arzt oder Apotheker bzw. Ärztin oder Apothekerin) zum fachgerechten Entsorgen bringen.
Weitere Auskünfte erteilt Ihnen Ihr Arzt, Apotheker bzw. Ihre Ärztin, Apothekerin. Diese Personen verfügen über die ausführliche Fachinformation.
1 Kapsel enthält 125 mg bzw. 250 mg Vancomycin (als Vancomycin hydrochlorid) als Wirkstoff.
Kapselinhalt: Macrogol 6000;
Kapselhülle 125 mg: Gelatine, Eisenoxid rot (E 172), Eisenoxid gelb (E 172), Eisenoxid schwarz (E172), Titandioxid (E171), gereinigtes Wasser;
Kapselhülle 250 mg: Gelatine, Eisenoxid rot (E 172), Eisenoxid gelb (E 172), Eisenoxid schwarz (E172), Titandioxid (E171), gereinigtes Wasser, Natriumlaurylsulfat (entsprechend 0.0061 mg Natrium pro Kapsel).
67837 (Swissmedic).
In Apotheken gegen ärztliche Verschreibung, die nur zum einmaligen Bezug berechtigt.
Vancomycin Fairmed 125 mg bzw. 250 mg Kapseln: Packungen zu 20 Kapseln.
Fairmed Healthcare AG, 6300 Zug.
Diese Packungsbeilage wurde im November 2017 letztmals durch die Arzneimittelbehörde (Swissmedic) geprüft.